Патріотизм
- це відчуття гордості своєю вітчизною, його історією, звершеннями. Це
прагнення зробити свою країну красивіше, багатше, міцніше, щасливіше – в
цьому національна гордість і гідність народу, згуртованого
патріотичними відчуттями
як суспільним цементом. Патріотизм як піднесене відчуття, незамінна
цінність і джерело, найважливіший мотив соціальної значущої діяльності,
найповніше виявляється в особі, соціальній групі, що досягла вищого
рівня духовно-етичного і культурного розвитку. Дійсний, духовний в своїй
основі патріотизм припускає безкорисливе, беззавітне аж до
самопожертвування служіння Вітчизні.
Здійснення патріотичного виховання ґрунтується на сукупності принципів, які відображають загальні закономірності і принципи виховного процесу і специфіку патріотичного виховання підлітків:
Ø обумовленість патріотичного виховання розвитком суспільства і подіями, що відбуваються в нім;
Ø обумовленість змісту, форм і методів, засобів і прийомів патріотичного виховання віковими і індивідуальними особливостями учнів;
Ø діалектична єдність і органічний зв'язок між учбовим матеріалом і змістом позакласних і позашкільних заходів;
Ø інтеграція патріотичного виховання з іншими напрямами виховної роботи;
Ø опора на нові концепції організації і здійснення учбово-виховного процесу і на нове розуміння основних педагогічних понять;
Ø опора на позитивне в осіб вихованця і створення сприятливої психологічної атмосфери в процесі педагогічної взаємодії;
Ø координація взаємодії школи, сім'ї і громадськості в системі патріотичного виховання.
Вікові психологічні особливості дітей сприяють формуванню патріотичних відчуттів а саме:
§ здатність і потреба в сенсорних нових враженнях, їх відтворенні, збереженні;
§ інтелектуальна ініціативність, допитливість, подражательность;
§ емоційно-виразна активність, вразливість, яскрава емоційна пам'ять, довірливість;
§ здібність до включення всіх цих форм психічної активності в реальну соціальну діяльність, поведінку, спілкування в ім'я їх ефективної побудови, регулювання і соціальної оцінки.
Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Дана система повинна сприяти виробленню наступного мислення, прихильності своїй національній спадщині і усвідомленню його ролі і місця в світовому духовному розвитку, також пошані і відвертості до всіх інших систем і традицій. Тільки глибока і усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою відноситися до відчуттів інших, бути нечутливим до трагедій вітчизни і народу.
Здійснення патріотичного виховання ґрунтується на сукупності принципів, які відображають загальні закономірності і принципи виховного процесу і специфіку патріотичного виховання підлітків:
Ø обумовленість патріотичного виховання розвитком суспільства і подіями, що відбуваються в нім;
Ø обумовленість змісту, форм і методів, засобів і прийомів патріотичного виховання віковими і індивідуальними особливостями учнів;
Ø діалектична єдність і органічний зв'язок між учбовим матеріалом і змістом позакласних і позашкільних заходів;
Ø інтеграція патріотичного виховання з іншими напрямами виховної роботи;
Ø опора на нові концепції організації і здійснення учбово-виховного процесу і на нове розуміння основних педагогічних понять;
Ø опора на позитивне в осіб вихованця і створення сприятливої психологічної атмосфери в процесі педагогічної взаємодії;
Ø координація взаємодії школи, сім'ї і громадськості в системі патріотичного виховання.
Вікові психологічні особливості дітей сприяють формуванню патріотичних відчуттів а саме:
§ здатність і потреба в сенсорних нових враженнях, їх відтворенні, збереженні;
§ інтелектуальна ініціативність, допитливість, подражательность;
§ емоційно-виразна активність, вразливість, яскрава емоційна пам'ять, довірливість;
§ здібність до включення всіх цих форм психічної активності в реальну соціальну діяльність, поведінку, спілкування в ім'я їх ефективної побудови, регулювання і соціальної оцінки.
Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Дана система повинна сприяти виробленню наступного мислення, прихильності своїй національній спадщині і усвідомленню його ролі і місця в світовому духовному розвитку, також пошані і відвертості до всіх інших систем і традицій. Тільки глибока і усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою відноситися до відчуттів інших, бути нечутливим до трагедій вітчизни і народу.
Немає коментарів:
Дописати коментар